Консультація для батьків: Дитина кусається: що робити ?

Дитина кусається:   що робити ?

Ситуації, коли дитина кусається трапляються доволі часто і викликають емоції у всіх – у батьків, вихователів, дітей.  Проте кусання  не завжди є проявом агресії. Часто це сигнал про емоційне, сенсорне чи комунікативне напруження, яке ще дитина не може виявити словами.

Тож , чому дитина може кусатися? [Покрасневший эмодзи смайлик смайлик, смайлики, лицо, смущение, улыбка png | Klipartz]

·        Прорізування зубів. Іноді малюк кусає, бо болять або сверблять ясна

·        Немає слів – є зуби. Дитина не може виразити свої емоції словами: злість, образу, страх, збудження – і вдається до «тілесної мови».

·        Сенсорні причини – потреба у глибоких відчуттях або гіперчутливість.

·        Реакція на стрес і перевантаження. Нові враження, зміна режиму, ревнощі, втома – усе це може спричинити імпульсивну агресію.

Соціальні причина

 –    наслідування поведінки інших дітей, прагнення привернути увагу дорослого;

-         перевірка меж.  Малюк досліджує світ і соціальні межі: що буде, якщо я вкушу

·        Брак уваги, або надлишок стимуляції. Дитина може кусатися, щоб привернути увагу чм позбутися надлишкових емоцій

Що робити? Як реагувати?  

Для батьків, чия дитина кусається:

·        Не сваріть і не принижуйте. Дитина має відчувати безпеку, а не страх.

·        Поясніть чітко, коротко, твердо : «Кусатися не можна. Це боляче. Краще скажи словами, що ти злишся.»

·        Реагуйте негайно. Важливо одразу після укусу припинити гру, взяти дитину осторонь. Це навчить зв’язку: укуси = кінець контакту

·        Вчить альтернативам – як просити, відмовляти, висловлювати емоції. «Ти розлютився? Тобі не сподобалось? Коли злишся, кажи «ні», або «йди»»

·        Ураховувати сенсорні потреби-можливо, допоможуть чупери, гумові кулі, жувальні намиста.

·        Спостерігайте за ситуацією – коли саме це відбувається: під час втоми, шуму, конфлікту.

Для батьків, чию дитину кусають:

·         Зберігайте спокій. Агресія у відповідь не допоможе.

·        Поясніть дитині: кусатися неправильно, але деякі діти ще не вміють інакше.

·        Підтримайте «Я поруч, дорослі завжди допоможуть».

·        Співпрацюйте з вихователями. Важливо знайти причину, а не винного.

Для вихователів:

·        Зберігайте спокій і нейтральність – не можна сварити або ізолювати дитину.

·        Аналізуйте ситуацію, коли, кого, за яких ситуаціях дитина кусає.

·        Пропонуйте заміну: «Не кусай, скажи, що злишся», або «Візьми іграшку, щоб заспокоїтися».

·        Залучайте батьків, фахівців ІРЦ, логопеда, психолога, дефектолога.

·        Створюйте передбачуване середовище – зрозумілі правила, розпорядок, місце для відпочинку.

·        Підтримуйте мову емоцій. Постійно озвучуйте почуття «Ти засмутився, Тобі не сподобалося. Ти радий». Це допомагає замінити укус словами.

Якщо дитина має ООП (особливі освітні потреби):

Для неї кусання може бути способом саморегуляції або комунікації.

Рекомендації:

·        Визначте ситуації, які провокують кусання.

·        Запропонуйте сенсорні альтернативи – жувальні аксесуари, антистресові іграшки.

·        Розвивайте комунікацію – навчайте просити, висловлювати емоції словами, жестами, піктограмами

·        Створіть стабільне передбачуване середовище – розклад, візуальні підказки, «куточок спокою»

Коли звернутися до спеціаліста?

·        Якщо укуси постійні, агресивні, без очевидних причин.

·        Якщо дитина не має жодної мови  чи жодного соціального контакту після 2 років.

·        Якщо є інші ознаки регресу чи відчуження.

Отож:   

Кусання – це не погана поведінка, а сигнал, що дитині складно впоратися з емоціями чи сенсорними відчуттями. Завдання дорослих – почути цей

сигнал, зрозуміти причину і допомогти дитині знайти безпечні способи висловити себе.