«Види дитячої праці та їх вплив на розвиток особистості у дошкільному віці»
10 мая 2017 - Администратор
Виховуючи маленьку дитину, дорослі мають усвідомити, що у дошкільному дитинстві праця виступає могутнім виховним засобом формування особистості. Саме завдяки посильній трудовій діяльності розвиваються не просто фізичні сили дитини, а формується вправність у застосуванні власних сил і можливостей у повсякденному житті, закладаються моральні якості: повага до праці, працелюбність, відповідальність, чесність тощо, гартується організм, відбувається моделювання можливого розвитку завдяки виокремленню з усього розмаїття життя ціннісних орієнтирів.
З огляду на особливості розвитку дітей дошкільного віку виокремлюють завдання трудового виховання, пов´язані з формуванням і розвитком мотиваційної сфери, навичок трудової діяльності, становленням особистості.
1.Виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до їх результатів, поваги до людини-трудівника.
Праця є особливим видом діяльності, спрямованим на створення суспільно значущих результатів. Ознайомлюючись із працею дорослих, дитина бачить трудовий процес, його конкретні результати, пізнає їх роль у задоволенні потреб людини. Оскільки дитина від природи схильна до наслідування, все цікаве її приваблює, педагог має широкі можливості для спрямування її вільної діяльності, ініціювання певних емоцій, прагнень. Відпедагога залежить усвідомлення дітьми того, що праця потребує фізичних і вольових зусиль, уміння, терпіння. Спираючись на емоції дітей, бажання брати участь у житті і діяльності дорослих, вихователь роз´яснює, що саме працею дорослих створені всі блага, які їх оточують, наголошуючи, що сенс праці полягає у створенні необхідних для людини благ і розвитку самої людини (інтелекту, умінь, сили, цілеспрямованості, волі). Якщо праця не зорієнтована на конкретний результат, не створює необхідних суспільству, людям цінностей, то вона і не має суспільного значення. Бажано, щоб всі діти пізнавали це не лише зі слів, а й на конкретних життєвих прикладах. Такі старання педагога сприяють формуванню позитивного ставлення дитини до праці дорослих, людини-працівника, майстра своєї справи, розумінню суспільно значущих мотивів праці, усвідомленому прилученню до трудової діяльності.
2. Формування навичок трудової діяльності.
Уже в дошкільному віці діти намагаються наслідувати працю дорослих. Слід допомогти їм усвідомити, що процес має певну послідовність операцій, потребує відповідних старань і вмінь. З часом діти починають розуміти, що перед тим, як приступити до праці, треба знати її мету, уявити її процес і результат, підібрати необхідні засоби (речі, комплекс речей, якими людина діє на предмети праці) і предмети праці (сировина, матеріали тощо), здійснювати цілеспрямовані трудові дії, взаємодіяти з іншими людьми. Спершу діти мають опанувати прості трудові уміння (розстібати і застібати ґудзики, розставляти хлібниці на столи, поливати рослини), а згодом — цілісні трудові процеси (накрити стіл до сніданку чи обіду, випрасувати білизну ляльки, прибрати в куточку природи тощо). Оволодіння трудовими навичками розширює можливості дітей щодо участі у простих трудових процесах вдома, дитячому садку, виховує самостійність, ініціативу, впевненість у своїх силах. Постійна участь у різних видах праці формує вміння і звичку працювати регулярно, переборювати труднощі, виховує організованість, самостійність, вольові якості особистості. Організовуючи трудову діяльність дітей дошкільного віку, педагог має бути особливо уважним до їх індивідуальних особливостей, сприяти виробленню індивідуального стилю трудової діяльності, оволодінню своєрідними прийомами роботи. Це забезпечить максимальне використання цінних особливостей характерів дітей, їх ставлення до праці, компенсує те, що перешкоджає успіху в роботі.
3. Виховання особистості дитини у процесі її трудової діяльності.
Ця група завдань передбачає виховання відповідальності, самостійності, цілеспрямованості, ініціативи й витримки. Без них неможливе формування основ працелюбства (звички до трудових зусиль, готовності брати участь у трудовій діяльності, вміння доводити розпочату справу до завершення). Педагоги, батьки мають зважати, що організм, психіка дошкільників швидко втомлюються від одноманітної, складної роботи, і регулювати обсяг і тривалість конкретних робіт, чергуючи елементи статичного й динамічного навантаження. Оптимізація трудових зусиль дітей вбереже їх від розчарувань, непомірної втоми, що є важливими передумовами їх позитивного ставлення до праці. Розвиток особистості дитини обумовлений такими особливостями праці:— результативність, яка сприяє вихованню цілеспрямованості, звички доводити почату справу до кінця, адже планування майбутнього результату, необхідність виконання запланованого, можливість використання результату спонукають дитину серйозно ставитися до роботи; — творчий характер, що розвиває налаштованість дитини на пошук, удосконалення своєї праці і себе у праці; немає нетворчої праці, оскільки за будь-яких обставин дитина має змогу зробити щось по-новому, не так, як завжди, знайти нові форми взаємодії з однолітками
Самообслуговування
Швидкий темп життя сучасної сім’ї позначився негативно і на трудовій діяльності дітей.
Самообслуговування – перший вид праці, до якого залучають дітей.
Це справжня праця, яка полягає у догляді за своїм тілом, одягом, предметами побуту, і триває вона протягом усього життя людини. Новітні технології здатні полегшити цю працю, але замінити її повністю не зможуть ніколи.
З оглядуна це дорослі мають стимулювати, а не стримувати самостійність дітей на етапі дошкільного дитинства, особливо щодо самообслуговування: підтримувати зусилля дітей, давати позитивну оцінку за результатами цього виду праці. Негативне ставлення дітей дошкільного віку до праці із самообслуговування – результат педагогічних помилок дітей.
Господарсько – побутова праця
Господарсько – побутова праця – другий, не менш важливий вид праці дітей. Загальновідомо, що діти дошкільного віку прагнуть наслідувати
дорослих, діяти за їхнім прикладом.
Господарсько – побутова праця сприяє розвитку дитини:
▲ Фізичному, бо малюк не сидить на місці, а весь час рухається, активно працюють дрібні м’язи рук і очей;
▲ Розумовому, оскільки розвивається сенсорна сфера, дитина набуває нових знань;
▲ Моральному, адже у процесі праці закладаються такі риси, як гуманність, відповідальність, старанність тощо;
▲ Трудовому, так як у дитини формуються трудові вміння і навички, позитивне ставлення до процесу і результату праці;
▲ Естетичному, адже саме цей вид праці допомагає зробити оселю затишною та ошатною.
Праця у природі
Праця у природі – ще один з доступних видів праці для дитини дошкільного віку. Вона є найбільш цікавою для дошкільників, адже природа – джерело найяскравіших вражень для людини. Дітям же природа дає можливість діяти не з простими предметами, а з живими об’єктами, які своїм станом реагують на дії.
Що приваблює дитину в праці у природі ?:
♦ Можливість самостійного пізнання;
♦ Рівноправне спілкування з дорослими;
♦ Позитивна оцінка дій;
♦ Відчуття причетності до родини;
♦ Позитивні емоції спілкування.
Художня праця
Художня праця – найрезультативніший вид праці, доступний дітям дошкільного віку.
Цей вид праці передбачає виготовлення дітьми різноманітних виробів з паперу, глини, тканини, рослинного та залишкового матеріалу тощо. За допомогою ножиців, ниток і голки, клею діти можут виготовляти гарні сувеніри для своїх близьких і знайомих, предмети для ігор, атрибути святкового оздоблення кімнати до свята.
Ручна праця є джерелом насолоди для дітей, засобам розвитку сенсорних відчуттів (дотикових, зорових, слухових), психічних процесів
(уяви, мислення, мовлення), моторних навичок, естетичного чуття, моральних якостей. Але не треба забувати, що організація художньої праці
з дітьми дошкільного віку потребує уваги і керівництва з боку дорослих, що полягає насамперед у забезпеченні дітей матеріалами для праці та у навчанні прийомами роботи з ними.
Ставлення сучасних дітей до власної праці
Залежно від віку дітей та їхніх індивідуальних уподобань питома вага кожного виду праці у їхньому житті може бути різною. Ставлення конкретної
дитини до праці значною мірою залежить від ставлення до неї дорослих, які перебувають поруч. Як свідчить досвід, ставлення до власної праці у дітей дошкільного віку неоднозначне. Зокрема, у різних вікових категорій дошкільників можна простежити такі тенденції.
Діти молодшого дошкільного віку в цілому позитивно ставляться до власної трудової діяльності, прагнуть допомагати дорослим у простих
господарських справах, догляді за рослинами чи тваринами. Це пояснюється їхнім прагненням до пізнання, яке значною мірою реалізується у процесі трудової діяльності, несвідомим бажанням задовольнити потребу у приналежності до певної соціальної групи, у повазі, схваленні, визнанні. Але такий вид праці, як самообслуговування, часто викликає негативні реакції (особливо це стосується прибирання речей). Причина — у недостатній мотивації праці. Дитина молодшого дошкільного віку не розуміє, для чого вона має прибирати у якесь визначене місце речі або іграшки, якщо завтра знову їх використовуватиме, їй важко зрозуміти, для чого треба мити руки, обличчя, чистити зуби, якщо вони і так (на думку дитини) чисті. Тож, виховуючи у маленьких дітей позитивне ставлення до праці, необхідно запастися терпінням і пам’ятати, що в його основі лежать знання і почуття дитини. Чим більше конкретних і зрозумілих знань отримають малюки і чим сильнішим буде їхнє позитивне емоційне забарвлення, тим успішніше відбуватиметься процес формування позитивного ставлення до трудової діяльності.
Надзвичайно важливим у господарсько-побутовій праці та праці із самообслуговування є естетичний чинник. Діти з раннього віку здатні зрозуміти й оцінити красу навколишнього світу і прийняти відносно себе поняття «гарний, красивий» як синонім слів «охайний, чистий, приємний на вигляд». Повторювана дорослими фраза «Як гарно!», яка стосується результатів праці малюка, закріплює у його свідомості нерозривну єдність трудової діяльності і краси як одного з її результатів.
Ручна праця викликає у дітей молодшого дошкільного віку інтерес, проте після дослідження матеріалів праці та нетривалого маніпулювання з
ними, діти, як правило, звертаються до інших видів діяльності, як-то гра, спілкування. Причина криється у тому, що їм бракує знань та практичних умінь, які забезпечують успішність дитини у цьому виді діяльності. Неуспішність або поганий результат гальмують інтерес та прагнення дитини до ручної праці.
Діти старшого дошкільного віку позитивно сприймають власну трудову діяльність за умови, що вона забезпечує додаткову можливість
спілкування з дорослими і позитивно оцінюється останніми. Праця із самообслуговування є для дітей цього віку однією з найдоступніших і
простих. Діти легко виконують необхідні дії й отримують позитивний результат. Проте постійно звертаються до дорослих: «Подивись, як я
зробив!», «Подивись, як я вмію!», «Подивись, як у мене вийшло!», «А у мене правильно ? », «У мене гарно вийшло?». Це нормальне явище, яке дорослі мають сприймати спокійно, без роздратування. У господарсько-побутовій праці старших дошкільників починають реалізовуватися тендерні установки. Виникає вибіркове ставлення хлопчиків і дівчаток до змісту праці: в умовах сімейного виховання навіть дуже слухняна донедавна дитина щось погоджується робити, щось — ні, мотивуючи це прикладом значущого для неї дорослого: «А тато ніколи не
прибирає зі столу!», «Чоловікам не треба вміти підмітати!», «Мама говорила, що дівчаткам не можна піднімати важкого!», «Ремонтувати —
чоловіча справа!» тощо. В умовах дитячого садка такі висловлювання чути рідше, адже всі діти знаходяться тут у рівних умовах і однаково виконують трудові доручення вихователя, беруть участь у колективній праці чи чергуванні. Але у процесі сюжетно-рольових ігор тендерні акценти у відображенні змісту трудової діяльності дорослих уже чітко розставлено.
У цілому в дітей старшого дошкільного віку, порівняно з молодшими дошкільниками, інтерес до господарсько-побутової праці згасає, а в окремих випадках навіть починає формуватися негативне ставлення до цього виду праці як до низько оцінюваного дорослими. Цьому сприяють узагальнені спостереження дітей за дорослими та суспільні стереотипи, що виявляються у традиційній оцінці членами суспільства значущості таких професій, як двірник, прибиральниця, няня, слюсар тощо. Жінки- домогосподарки також програють в очах більшості сучасних людей
порівняно з жінками, які займаються бізнесом, наукою, обіймають керівні посади на підприємствах.
Праця у природі, навпаки, починає більше цікавити дітей цього віку, особливо якщо дорослі можуть поєднати її з цікавими спостереженнями та
нескладним експериментуванням , збагатити знання дітей новою інформацією, дати можливість діяти самостійно. Необхідною умовою
лишається позитивна оцінка результату діяльності дитини і зусиль, докладених до його отримання. Негативне ставлення до праці у природі
виникає у випадку перенавантаження дитини, або ж якщо праця обов’язкова і одноманітна. Адже за відсутності елементів гри, пошуку, пізнання та цікавого спілкування будь-яка діяльність перестає задовольняти дитину, азгодом може викликати і сильніші негативні почуття.
Художня праця старшого дошкільного віку може виявитись тим тлом, на якому окресляться їхні здібності і проявляться таланти. Зміст художньої
праці стає більш різноманітним і багатим. Діти уже можуть не лише копіювати дії дорослих, але й здатні виявляти творчість, робити іграшки,
створювати нескладні атрибути для ігор-театралізацій, інсценівок, свят. Окремі види ручної праці – вишивання, плетення з бісеру, моделювання з паперу – можуть стати улюбленою справою дитини на все життя. Цікавим є той факт, що у ручній праці дітей гендерні паритети не виявляються. Найбільше задоволення приносить дітям ручна праця, якщо у ній беруть участь значущі для них дорослі: мама, тато, старший брат чи сестра, вихователь. Утім, є діти, здатні годинами просиджувати над улюбленим заняттям, не завдаючи дорослим жодного клопоту. Проте, не слід залишати дошкільника на тривалий час на самоті навіть з улюбленим заняттям, 30 – 40 хвилин є максимумом для них за фізіологічними показниками. Після цього увагу дитини слід переключити на інші види діяльності.
Використання різних видів і форм організованої трудової діяльності дошкільників змалку пробуджує у них стійкий інтерес і потребу в продуктивній діяльності, що є основою для свідомого наповнення власного буття змістовною, особисто й суспільно корисною самостійною трудовою діяльністю.
Організовуючи трудову діяльність, ми прагнемо забезпечити всебічний розвиток дітей, допомагаємо їм упевнитися у своїх силах, формуємо життєво необхідні вміння та навички, виховуємо відповідальність і самостійність. Посильна праця активізує фізичні сили і розумову діяльність дітей, приносить їм радість, дає змогу відчувати себе значущими і компетентними.