Гра, як провідний метод художньо-естетичного розвитку дитини
Гра, як провідний метод художньо-естетичного розвитку дитини
«Діти повинні жити у світі краси,
гри,музики, малюнку, фантазії, творчості»
В. Сухомлинський
Дошкільний вік – час активної соціалізації дитини, розвитку спілкування з дорослими та однолітками, пробудження моральних та естетичних почуттів, входження в культуру. Метою художньо-естетичного розвитку - є розвиток інтересу до мистецтва, формування вміння сприймати, розуміти та оцінювати твори мистецтва, прищеплення позитивної естетичної свідомості.
Не викликає сумніву, що фундамент художнього виховання, культури особистості закладається у ранньому дитинстві родинним і дошкільним вихованням і є запорукою формування позитивних естетичних і художніх цінностей, адаптації дорослої людини у навколишньому світі.
Саме тому вихователі й керівники дошкільних установ повинні докласти не аби яких зусиль, щоб навчити дітей спілкуватися, вчитися і гратися разом, дружити і вміти бачити і поважати індивідуальність інших в процесі колективної взаємодії. Задіяти весь вплив мистецтва на внутрішній світ підростаючої людини, навчити її спілкуватися, сформувати художню культуру .
Сучасна педагогіка пояснює, що «художнє виховання дошкільників – це педагогічно орієнтоване виховання художніх смаків і здібностей, здійснюване відповідно до вікових і психологічних особливостей дітей 3–7 років. Розвиток у дітей почуття прекрасного сприяє їхньому моральному вихованню й розширенню розумового кругозору»
Зауважимо, що дошкільна педагогіка сьогодні шукає нових шляхів розвитку типово дитячих видів діяльності на противагу навчанню «шкільного» типу, а гра є провідною діяльністю дітей до семи років, котра і повинна використовуватися педагогами в процесі прищеплення навичок діалогічного спілкування, розвитку творчості й формуванні художньої культури . За ствердженням А.В.Запорожець, А.Н.Леонт’єва, А.Р.Лурії, Д.Б.Ельконіна гра є найбільш доступний дитині, цікавий спосіб перероблення, вираження емоцій, уявлень . Саме цей вид діяльності містить у собі найбільші можливості для вирішення цілої низки завдань різного освітнього спрямування, пов’язаних із розвитком комунікативної й мовленнєвої культури, соціальним, естетичним, художнім вихованням тощо.
Гра, як вид діяльності, спрямована на пізнання дитиною навколишнього світу та активного відображення у грі праці й повсякденного життя близьких їй людей. У цьому полягає мета гри, хоча ні дитина, ні дорослий її навмисно не ставить. Ця мета зливається з мотивом гри, тому що єдиним спонуканням дитини на гру, є нестримне прагнення до активної участі в житті та праці дорослих, з їх практичними діями і відносинами.
Отже, з дитячої гри виростає дитяча творчість, що є «сферою діяльності дитини, яка сприяє її інтелектуальному й емоціональному розвиткові. В процесі творчості дитина виявляє своє ставлення до навколишнього середовища, розвиває і вдосконалює навички роботи з різними інструментами й матеріалами. Художня дитяча творчість включає малювання, ліплення, вишивання, виготовлення аплікацій, навчання музики, складання віршів, оповідань тощо».
Хочеться звернути увагу на те, саме чому театралізовані ігри, інсценування, драматизації, які найчастіше організовують педагоги в роботі з дошкільниками, є найбільш ефективним методом художньо-естетичного розвитку дитини . В процесі таких ігор дитина пізнає світ прекрасного, осмислює моральний підтекст літературного твору, на якій спирається запропонована їй гра, освоює способи позитивної взаємодії із однолітками.
В процесі театралізованої гри діти знайомляться із почуттями, настроєм героїв, освоюють способи емоційного вираження, самореалізуються, пізнають оточуючий світ через образи, фарби, звуки, котрі сприяють розвитку психічних процесів, якостей особистості. Малюки засмучуються, сміються, коли сумують і радіють персонажі, завжди прагнуть прийти на допомогу добрим героям, співчувають і вболівають за них . Окрім цього, в театралізованих іграх чітко позначається дидактична функція комунікації, що є важливим для освітнього процесу дошкільного закладу. Як правило, вихователь пропонує тему гри, можливий розподіл ролей з огляду на вік, індивідуальні особливості, ступінь сформованості мовленнєвої культури дітей, організовує підготовку .
Театралізовані ігри умовно можна розділити на дві підгрупи – це гра в театр і самодіяльна дитяча гра для себе. Для ігор першої підгрупи характерним є орієнтування на глядача й установка на естетичну й художню цінність дії. Ігри другої підгрупи не розраховані на глядача й не прагнуть досягнення художньої цінності.
При підготовці будь-якого свята, проведення якого зазвичай супроводжується підготовкою спектаклю, значна увага приділяється виразності мови і руху дітей, вмінню ритмічно й виразно співати, відпрацьовуються способи ігрової взаємодії із партнерами. Коли дитина знайомиться із своєю роллю, вона встає на точку зору персонажа й тим самим переборює властивий віку дошкільника егоцентризм .
Отже, спільна підготовка свят, застосування театралізованих ігор на музичних заняттях створюють передумови для розвитку діалогічного спілкування дітей з однолітками не лише у грі, а й у повсякденному житті. Такий досвід можна використовувати в самодіяльних іграх у театрі, іграх-драматизаціях, інсценуваннях, відтворенні рольових діалогів з використанням іграшок, елементів костюмів, декорацій. Як текстова основа в таких іграх можуть виступати казки, вірші, прислів’я та приказки, а також виконання пластичних етюдів із літературною основою. При цьому пластичні етюди виконують роль своєрідної фізкультхвилинки, необхідної для дошкільників рухової, м’язової розрядки.
Ігри-драматизації сприяють розвитку художніх уявлень, формуванню позитивних етичних і естетичних цінностей, мовленнєвої активності, дозволяють встановлювати взаємодію, підшукувати репліки для рольового діалогу, діяти узгоджено й отримувати радість від результатів спільної дії.
. Сам по собі прийом драматизації є дуже ефективним, оскільки його можна використовувати на музичних заняттях, в процесі образотворчої й взагалі навчальної діяльності будь-якого типу. Розглядаючи театралізовану діяльність як необхідну складову художнього виховання дітей дошкільного віку, можна зазначити, що основна мета гри-драматизації – формування думок і почуттів, виховання люблячої й активної людини, готової до творчої діяльності у майбутньому. Зауважимо, що ігри-драматизації дозволяють вирішувати не тільки завдання художнього виховання дитини, але й пізнавальні, соціальні, естетичні, мовні.
Музичні заняття, які включають в себе навчання співу, танцям, інсценуванню, формування мови середніх дошкільників здійснювалося шляхом організації різноманітних спільних ігор дітей. Здебільшого використовувалися такі види ігор, у яких літературний текст, виконуючи основне функціональне навантаження, сполучається із співами, танцювальними рухами у супроводі музичного акомпанементу. Тобто літературна основа задає сюжет, надає дитині можливість співвідносити власні ігрові, образотворчі, танцювальні й музичні дії зі словом і реальними предметними стосунками, створює художній образ, пробуджує почуття й фантазію. Це ігри за мотивами народних і літературних казок, прислів’їв і приказок, коротких оповідань і віршів. За таких умов гра-драматизація являє собою виконання дітьми якого небудь сюжету, сценарій якого є лише основою, у межах якої розвивається ігрова імпровізація. Імпровізація стосується не тільки тексту, але й сценічної дії. Інсценування казки або уривка літературного твору буде грою, у межах якої діти зможуть вільно, самостійно, за допомогою власної інтерпретації передавати почуття, настрій, стосунки героїв.
. Вибір гри-драматизації й інсценування як основного засобу художнього виховання дитини дошкільного віку обумовлений тим, що в цих іграх одночасно вирішуються освітні завдання з розвитку зв’язного мовлення, прищеплення почуття краси, позитивних моральних й художньо-естетичних цінностей тощо. Ці ігри спонукують дітей вступати в мовну взаємодію (діалог), привертають увагу до партнера, його зовнішнього вигляду, голосу, характеру зображуваного їм персонажа, вчать розвивати сюжет, доповнюючи його рухами, танцями й співом.
Отже, налагодження цілеспрямованого процесу формування світосприйняття дитини дошкільного віку через гру, організацію творчої діяльності, знайомство з різними видами мистецтва забезпечить у підсумку результат – художньо виховану дитину.