Консультація: Розвиток духовного потенціалу особистості дошкільника

Сьогодні є нагальна потреба говорити про духовність, скільки в соціумі щоразу переконливіше домінує установка на усвідомлення кожним своєї єдності насамперед із Всесвітом, а вже потім - зі своїми етнічними витоками. На жаль, у дитячій монокультурі - кіно, книжці, творах мистецтва, іграшках тощо - досить комфортно почувається похмурий, сміливий аж до жорстокості, байдужий, шибеникуватий, цинічний герой. У сюжетах для дітей спостерігаємо здеформовані постаті сучасних "крутих" молодиків. їм недоступні чесність, доброта, шляхетність, милосердя. Розуміючи, що духовність особистості, яка формується під впливом низки об'єктивних чинників, педагоги, батьки, всі, кому не байдуже майбутнє України, ставлять болюче запитання: "Що ми можемо протиставити суспільним негараздам, які калічать таку вразливу психіку маленької людини? Хто має допомогти їй і, як виколисати з безпомічного немовляти порядну, гідну, щасливу людину - людину майбутнього, справжнього українця?

Першим, хто усвідомлює глибину загрози, яка стоїть перед нашими дітьми, є педагоги, у тому числі й "дошкільники". Вони намагаються не лише прогнозувати формування особистості кожного свого вихованця, а й чітко проектувати індивідуальні особливості дітей, які успадкували 6, прийняли від дорослих культуру свого народу, його життєвий устрій, рідну мову, любов до рідного краю, найкращі традиції.

У чому ж полягає духовний аспект дошкільної освіти? Як спонукати дитину адекватно реагувати й відгукуватися на події, що відбуваються щодня в навколишньому житті? Що ініціює відвертість і відкритість дитячої душі, підтримує щирість її почуттів? Маємо визначити, що руйнівні чинники впливають на душу дитини звідусіль. Отож я уявити собі, що малюки живуть у бездоганному, гуманно налаштованому до них довкіллі, сьогодні важче, аніж будь-коли. Відтак, варто зосередитися на головному: кожний педагог має забезпечити своїм вихованцям найважливішу підтримку - духовну. У чому це може виявитися? У щирій пораді, компетентній консультації, змістовній бесіді, доброзичливій увазі й розумінні, у співчутливому ставленні й готовності допомогти. У непростий період державотворення, коли від соціальних негараздів найбільше потерпають найменш захищені верстви українців, у тому числі діти, маємо налаштувати педагогічний процес і батьків своїх вихованців на те, щоб з гідністю й без моральних втрат витримати ті випробовування, які випали на нашу долю.

Сучасні педагоги і батьки здебільшого дійшли згоди в тому, що для духовного розвитку дитини украй важливими є й релігійні, й високоморальні світські ціннісні орієнтири, які маленькими часточками закладають могутнє шдгрунття довершеної духовності завтрашньої дорослої людини.

Щоб мати добрий ужинок, маємо невтомно й натхненно працювати для цього сьогодні. Формування духовності як особистішої якості - перманентний процес із чітким ціле покладанням. Спробуймо простежити, яке значення у формуванні духовності мають світський компонент і релігійне виховання. Природно, що запропонований поділ суто умовний, оскільки обидва чинники вже є синтезом світського й релігійного не лише за своєю сутністю, а й за змістом та формою їх донесення дітям.