Десять заповідей батькам
1. Не навчайте того, з чим ви не обізнані: для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета — виростити її для життя серед людей.
3. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте їй, що вона робить краще, а що гірше. Залишайте за нею право на особисті помилки, дитина володіє вмінням самостійно їх виправляти.
4. Не ставтесь до дитини зневажливо. Дитина повинна впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, перший показник вашої невпевненості в собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам'ятайте: твердість у вихованні можна досягти не покараннями, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.
7. Потурбуйтеся про те щоб ваша дитина накопичувала досвід у
спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться самостійно розпоряджатись собою.
8. Виключіть із своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав», змініть форму вимоги на іншу: «Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути діяти не на догоду зовнішньому розпорядженню( навіть батьківському), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для когось.
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто не задоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидко оволодіти азами батьківської мудрості.
10.Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що казати:» Мені ніколи її любити». Ми виховуваємо своєю присутністю й відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, обстановкою в квартирі, ставленням до праці і дозвілля.
