Готуємося до школи

24 мая 2017 - Администратор
Ваша дитина схожа на маленький, але дуже потужний ураган. Нестерпна поведінка! Немов торнадо - крутиться, вертиться, мчить, змітаючи все на своєму шляху!
Така дитина задає ритм усій сім'ї, всі залучені до її занять, запобігаючи можливим «катастрофам» і усуваючи їх наслідки. І ось малюк дорослішає, проте «доросліша­ють» і життєві ситуації, в які він потрапляє. Наступний етап, часто вельми непростий і дуже відповідальний, у житті кожної дитини і її батьків — школа. Придбано ранець, зошити, щоденник...
Але як підготувати до школи майбутнього першокласника?!
Батьки часто піддаються справжній паніці: дитині час до школи, а вона і букви плутає, і цифри їй важко додавати, а головне — на одному місці довше кількох хвилин всидіти не може! Біда в тім, що більшість бать­ків і вчителів дитячі «шалені вибрики» пов'язують із неслухняністю, вередуванням, невихованістю і загалом поганою вдачею. «Складні» діти дратують дорослих, їх сварять, сварять, сварять, не знаючи про існування гіперактивності як проблеми.
Розпізнати гіперактивних дітей легко. Через свою поведінку вони не залишаються поза увагою. Ані хви­лини не сидять спокійно: схоплюються з місця, бігають, торкаються до всього. Якщо ж таки дово­диться сидіти, вони крутяться, їхні руки неспокійно шукають собі заняття. Вони не можуть дочекатися своєї черги під час гри або спільної бесіди, вигукують відповідь, не дослухавши запитання, не вміють кон­тролювати свої емоції і реакції на те, що діється.
Як    ефективніше    допомогти    такій    дитині?
Передусім пам'ятайте: ви її єдина підтримка і захист. Іноді особливості нервової системи заважають поба­чити всю картину, однак це потрібно, просто життєво необхідно для вашої дитини, якій і так дістається біль­ше зауважень і повчань, ніж звичайним дітям.
Ви повинні побачити особистість дитини, обов'язково її незаперечні переваги: незлостивість, відхідливість, комунікабельність, товариськість і кон-тактність, щедрість і готовність підтримати будь-яке починання, моторність і невичерпний оптимізм - все це її і ваш актив.
Гіперактивна дитина дуже потребує вашої постій­ної підтримки, тому намагайтеся завжди відзначати її досягнення й успіхи, хваліть її навіть у незначних ситуаціях, коли дитині вдалося впоратися зі своїм вну­трішнім «вулканом» і успішно щось виконати. У склад­ній ситуації набагато важливіше пригорнути дитину, притиснути до себе, заспокоїти, а не постійно роби­ти зауваження й обмежувати. Поки малюк відчуває і знає, що хтось бачить у ньому не тільки безнадійного бешкетника й «дитину-катастрофу», а й сподівається й вірить у можливість позитивних змін, доти він має стимул до витримки й самовиховання. Треба глибоко, душею зрозуміти проблему маленької людини. Прищепіть собі мудрість, доброту, терпіння, розумну суворість і, як каже Священне Писання, «Хай не триво­житься серце ваше».
Визначте головні цілі й завдання:
1) не виробити в дитини стійкої відрази до навчання
ще до його початку;
2) сформувати позитивну самооцінку і позитивну
установку на навчання.
Якщо в сім'ї зростає гіперактивний малюк, не бійте­ся запізнитися! Не поспішайте віддавати дитину до 6 років до груп, де навчання побудоване за шкільним принципом: треба сидіти за партами, писати в зоши­тах, виконувати завдання, які потребують концентра­ції уваги й посидючості. Найбільш вдалою є ігрова форма занять, коли дитина може вільно рухатися по кімнаті, говорити й відповідати за бажанням. Фіксування положення тіла потребує великих зусиль малюка, і на навчання може забракнути сил А от дошкільний заклад дуже потрібен гіперактивній дитині: він допомагає організувати дитину, їй потрібне спілкування, нові враження, рухливі ігри в колективі однолітків.
Часто батьки помиляються, вважаючи, що їхня 6-річна гіперактивна дитина цілком готова до школи: вміє читати, рахувати, писати. Поспішайте повільно - не віддавайте дитину до школи, якщо на момент вступу їй не виповнилося 7 років; ідеальний варіант - курси у тій самій школі й бажано з тією самою вчителькою, з якою доведеться провести перші шкільні роки.
Гіперактивній дитині необхідно кілька разів на тиждень перебувати в умовах більш-менш структу-рованого колективного навчання, де вона навчиться сидіти за партою, піднімати руку перед відповіддю, не вигукувати, не перебивати, дотримуватися всіх хкільних правил.
Будьте терплячими, організованими, послідовними у своїх вимогах і ваша дитина буде вас тішити своїми успіхами.