Ми на карантині тиждень ІІ

Що ж. Карантин триває. Прдовжуємо урізноманітнювати день наших малюків!

Сьогодні ми пропонуємо вам «паперові» ігри. Кожна з таких ігор — це не просто розвага. Це джерело нової інформації і корисних навичок, тренажер, що навчає міркувати. І помиля­ються ті мами і тата, які вважають, що ігри на папері — складна, недоступна розуміння малюка річ.

Чур, я хрестик! Це гра для будь-якого часу. У «Хрестики- нулики» із задоволенням грають навіть трирічні малюки. І для них це — не просто розвага, а справжня розвивальна мате­матична гра. Програвши кілька разів, діти швидко помічають, що заповнювати клітинки потрібно не як заманеться.

Щоб виграти або закінчити гру в нічию, потрібно виробити певну тактику гри і передбачати на хід уперед.

Звичайні «Хрестики-нулики» малята доволі швидко засвою­ють. Далі Ви можете перейти до більш складного тривимірного варіанта цієї гри. Намалюйте куб і кожну із трьох видимих граней розкресліть на дев'ять клітинок. Як бачите, Ви отримали три ігро­вих поля одночасно. Всі інші правила залишаються незмінними: три хрестики або нулики в ряд на будь-якій грані означають перемогу. Але тепер матюкові доведеться вистежувати набагато більшу кількість комбінацій, ще й затучити просторову уяву!

Квітка-дев'ятицвітка. Для цієї гри намалюйте на папері  квітку з дев'ятьма однаковими пелюстками. Тепер разом із малюком візьміть олівці різного кольору і починайте розфарбо­вування пелюстків. Розфарбовувати їх потрібно по черзі, дотри­муючись такого правила: під час свого ходу можна замалювати один будь-який пелюсток або два сусідніх.

Виграє той, хто зафарбовує останній пелюсток. Намагайтеся грати так, щоб малюк сам помітив закономірність і зрозумів, як саме потрібно зафарбовувати пелюстки, щоб перемогти.

Змійка. Ця проста гра є корисною не тільки для розвитку  уваги та логічного мислення. Для дошкільників буде ко­рисним тримати в руках олівець і проводити лінії-риеки, адже це чудово розвиває дрібну моторику руки.

Візьміть аркуш паперу в клітинку із чіткими клітинками. Обмежте квадратне ігрове поле розміром 7x7 клітинок. Дві сусідні сторони квадрата повинні бути одного кольору (скажімо, червоного), інші — іншого (наприклад, синього). На ігровому полі поставте червону і синю крапки в довільних місцях. Тепер гравці повинні ходити по черзі, починаючи малювати ламані лінії-змійки від крапки «свого» кольору «своїм» же олівцем. За один хід лінія подовжується на одну клітинку в будь-яку сторону. По діагоналі лінії проводити не можна. Лінії не повинні перетинатися, їх мож­на проводити по стороні ігрового поля, але це не повинні бути сторони «свого» кольору. Той, кому більше нікуди продовжувати свою «змію», програє.

Морські бої. Усім відома гра «Морський бій», тому правила нагадувати немає жодної необхідності. Зате в цій грі є декілька тактичних хитрощів, які значно полегшують шлях до перемоги. Зовсім не обов'язково докладно розповідати про них дітям. Набагато корисніше буде нібито випадково, мимохіть звернути дитячу увагу на деякі моменти.

1. Якщо корабель «ворога» підстрелений, але ще не потоплений, наступні постріли повинні бути націлені на крапки навколо «по­раненого» корабля.

2.      Найраціональніший спосіб двох, що відбуваються один за одним
«пострілів»,— буква «Г», схожа на хід шахового коня. Це дасть
можливість швидко зміркувати, де саме знаходяться «довгі» во­рожі кораблі.

3.      Не завжди доречно розташовувати свої кораблі горизонтально.
Ворогові складніше буде потопити вертикально розташоване
судно.

Чудо-юдо. Буде веселіше, якщо в цій грі візьме участь  троє-четверо людей, але можна грати й удвох із малюком. Отже, візьміть аркуш паперу й олівець. Нехай перший художник намалює голову. Чия це буде голова? Та чия завгодно! Наприклад, якої-небудь людини, тварини або невідомої для науки істоти. Аркуш потрібно загорнути так, щоб інші учасники не бачили, що намалював перший художник.

Наступний гравець домальовує шию, яка може бути будь-якою,— довгою, короткою, товстою, кривою... Аркуш знову заги­нається і передається наступній дитині.

Третій учасник малює тулуб так, як заманеться (з лапами, руками, хвостом і т. д.) і знову загинає аркуш паперу, щоб уже наступний учасник цього цікавого процесу закінчив розпочату справу, домалювавши ноги (лапи, ласти, риб'ячий хвіст тощо).

Гравці не знають, чиї частини тіла зображує кожний з них, і наприкінці гри, коли аркуш паперу з картиною розвертається, починаються загальні веселощі. Ну, й чудо-юдо вийшло!

Автоперегони. Папір може Вам допомогти в складній ситуації. Адже на ньому можна влаштувати справжні автомобільні перегони! З малятами 4-5-річного віку Ви цілком можете пограти в таку гру. Вона прекрасно розвиває логічне мис­лення і дрібну моторику.

Вам знадобиться аркуш паперу в клітинку, на якому Ви на­малюєте «гоночну трасу» — звивисту доріжку шириною близько 5-9 клітинок. «Траса» може довільно звужуватися і розширюва­тися.

Чим молодшим є Ваш «гонщик», тим простішою повинна бути траєкторія. На трасі потрібно позначити старт і фініш. Кожен гравець «іде» по черзі лінією своїх кольорів. Мета гри — обрати оптимальну траєкторію руху, щоб першим дістатися фінішу.